Aktualności

Kontynuujemy zapoznawanie Państwa z działalnością i twórczością etnografów prowadzących badania nad niematerialnym dziedzictwem kulturowym (folklorem) w ramach projektu „Wspólne dziedzictwo kulturowe: odrodzenie folkloru na pograniczu ukraińsko-polskim”.

«Sergij Szulgacz, 42 lata, mieszkam w Łucku, choć urodziłem się we wsi Gremiacze obwodu Wołyńskiego. Muzyką interesuję się od czasów szkolnych, lubię grać na instrumentach muzycznych, a jeszcze bardziej śpiewać pieśni ludowe. W latach szkolnych uczęszczałem do szkoły muzycznej w klasie klarnetu i akordeonu. Brałem udział w rodzinnych świętach i różnych świątecznych koncertach, śpiewałem z mamą, bo ona też ma wspaniały niepowtarzalny głos. Po ukończeniu szkoły wstąpiłem do Szkoły Kultury i Sztuki na wydział dyrygentury chóralnej.

Jeszcze jedną nieodłączną częścią mojego życia jest folklor. Już w latach studenckich lubiłem i brałem udział w zespole folklorystycznym „RODZINA”. Później z kolegami, a teraz już z moimi ojcami chrzestnymi stworzyli niezrównany zespół „Czaczka”, w którym nadal pracuję. Po szkole zostałem artystą Wołyńskiego Państwowego Akademickiego Ukraińskiego Chóru Ludowego. Później wstąpiłem na Rówieński Państwowy Uniwersytet Humanistyczny na wydział folklorystyczny, gdzie chętnie prowadzili ekspedycyjne badania terenowe nad zbiorami dziedzictwa folklorystycznego na terenie rejonu Kowelskiego.

Pracując w szkołach ogólnokształcących kierowałem takimi zespołami folklorystycznymi jak szkoła nr 14 "Dywocwit", szkoła nr 9 "Czerwona Kalina", szkoła nr 23 "Wyszywanka". Obecnie pracuję w Liceum Przyrodniczym nr 7 jako nauczyciel muzyki, kierownik zespołu folklorystycznego "Oberig". Zespół jest stałym laureatem regionalnych i miejskich konkursów-przeglądów zespołów folklorystycznych. Nasza rodzina Szulgaczów jest również utalentowana i śpiewająca, moja żona Olena jest artystką Wołyńskiego Chóru Ludowego, więc nasze dzieci od razu zaangażowały się w rodzinne muzykowanie. Wkrótce rodzina Szulgaczów z Łucka zdobyła najwyższą nagrodę w konkursie twórczości rodzinnej na festiwalu „Z rodzinnego źródła”.»

*Ten post powstał w ramach realizacji Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020. Za treść tego postu pełną odpowiedzialność ponosi Departament Kultury Urzędu Miasta Łuck. Ten post w żadnym wypadku nie może być uważany za odzwierciedlający stanowisko Unii Europejskiej, OZ lub Wspólnego Sekretariatu Technicznego Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020

___________________________________________________________________

Продовжуємо знайомити вас з діяльністю та творчістю етнографів, які здійснюють дослідження нематеріальної культурної спадщини (фольклору) в межах проєкту «Спільна культурна спадщина: відродження фольклору на українсько-польському прикордонні».

Проєкт реалізовується за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020 CBC Programme Poland-Belarus-Ukraine

Проєкт реалізовується Департамент культури Луцької міської ради у партнерстві з

Луцька музична школа 1 імені Фридерика Шопена та Zespół Szkół w Woli Uhruskiej, Республіка Польща.

"Шульгач Сергій Володимирович, 42 роки, живу у м. Луцьк, хоча народився в с. Гремяче Волинської області. Ще зі школи зацікавився музичним мистецтвом, люблю грати на музичних інструментах, а ще більше співати народні пісні. У шкільні роки ходив до музичної школи класу кларнет та баян. Приймав участь у родинних святах, різних святкових концертах, співав зі своєю мамою, оскільки, вона також має чудовий неповторний голос. Після закінчення школи поступив в Училище культури та мистецтв на диригентсько-хоровий відділ.

Ще одна невід’ємна частина мого життя – це фольклор. У студентські роки захоплювався і брав участь у фольклорному колективі «РОДИНА». Згодом з колегами, а тепер уже з кумами, створили неперевершений гурт «Чачка», в якому і надалі працюю. Після училища став артистом Волинського державного академічного українського народного хору. Згодом поступив у Рівненський Державний Гуманітарний Університет на кафедру фольклору, де з задоволенням проводили експедиційно-польові дослідження по збиранню фольклорної спадщини на території Ковельського району. Працюючи у закладах загальної середньої освіти був керівником таких фольклорних колективів як ЗЗСО 14 «Дивоцвіт», ЗЗСО 9 «Червона калина», ЗЗСО 23 «Вишиванка». На даний час працюю в КЗ «ЛНВК ЗОШ І-II ст. № 7 – природничий ліцей» учителем музичного мистецтва, керівником фольклорного колективу «Оберіг». Колектив є незмінним переможцем у обласних та міських конкурсах-оглядах фольклорних колективів. Наша сім’я Шульгачів також талановита та співоча, дружина Олена - артист Волинського Народного хору, тож своїх дітей до сімейного музикування залучили відразу. Невдовзі сім’я Шульгачів з Луцька завоювала найвищу нагороду у конкурсі сімейно-родинної творчості на фестивалі "З родинного джерела.""

*Цей допис сформовано в межах реалізації Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020. Повну відповідальність за зміст цього допису несе департамент культури Луцької міської ради. Цей допис за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу, ОУ або Спільного технічного секретаріату Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020

#EU #funds #ENI #CBC #Programme #cultural_heritage

Kontynuujemy zapoznawanie Państwa z działalnością i twórczością etnografów prowadzących badania nad niematerialnym dziedzictwem kulturowym (folklorem) w ramach projektu „Wspólne dziedzictwo kulturowe: odrodzenie folkloru na pograniczu ukraińsko-polskim”.

Gintare Dąbrovska. Urodzona w 1986 roku w Kownie na Litwie. Absolwent Uniwersytetu Witolda Wielkiego w Kownie, uzyskała tytuł zawodowy licencjata, kierunek studiów – etnologia. Absolwent Uniwersytetu Kardynała Stefana Wiszyńskiego w Warszawie, uzyskała tytuł zawodowy magistra, kierunek studiów-kulturoznawstwo. Ukończyła studia podyplomowe w Uniwersytecie Marii Curie – Skłodowskiej w Lublinie, kierunek studiów – muzealnictwo, specjalizacja – etnografia. Od 2019 roku pracuje w Muzeum – Zespół Synagogalny we Włodawie w dziale etnografii.

*Ten post powstał w ramach realizacji Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020. Za treść tego postu pełną odpowiedzialność ponosi Departament Kultury Urzędu Miasta Łuck. Ten post w żadnym wypadku nie może być uważany za odzwierciedlający stanowisko Unii Europejskiej, OZ lub Wspólnego Sekretariatu Technicznego Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020

____________________________________________________________________

Продовжуємо знайомити вас з діяльністю та творчістю етнографів, які здійснюють дослідження нематеріальної культурної спадщини (фольклору) в межах проєкту «Спільна культурна спадщина: відродження фольклору на українсько-польському прикордонні».

Проєкт реалізовується за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020 CBC Programme Poland-Belarus-Ukraine

Проєкт реалізовується Департамент культури Луцької міської ради у партнерстві з

Луцька музична школа 1 імені Фридерика Шопена та Zespół Szkół w Woli Uhruskiej, Республіка Польща.

Гінтаре Домбровська. Народилася в 1986 році у Каунасі, Литва. Випускниця Університету Вітовта Великого в Каунасі, здобула ступінь бакалавра за спеціальністю етнологія. Випускниця Університету Кардинала Стефана Вішинського у Варшаві, здобула ступінь магістра, напрямок – культурологія. Закінчила аспірантуру в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, напрямок – музеологія, спеціалізація – етнографія. З 2019 року працює в Музейно-синагогальному комплексі у Влодаві у відділі етнографії.

*Цей допис сформовано в межах реалізації Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020. Повну відповідальність за зміст цього допису несе департамент культури Луцької міської ради. Цей допис за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу, ОУ або Спільного технічного секретаріату Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020

#EU #funds #ENI #CBC #Programme #cultural_heritage

Wielki sukces Jakuba Semeniuka! Kuba zajął IV miejsce w Wojewódzkim Etapie Ogólnopolskiego Turnieju Wiedzy Pożarniczej „Młodzież zapobiega pożarom”. Gratulujemy!

Uczniowie klas 0- 3 w Teatrze Muzycznym na spektaklu ,,Królewna Śnieżka".

26 kwietnia 2023r. w Zespole Szkoły Podstawowej i Przedszkola im. Jana Pawła II w Hańsku odbył się IV Wojewódzki Konkurs "Katyń... ocalić od zapomnienia”. Konkurs, którego celem było uczczenie 83 Rocznicy Zbrodni Katyńskiej rozgrywany był w dwóch kategoriach: wiedzy i plastycznej.

W konkursie wiedzy w kategorii wiekowej klas IV-VI:

Hubert Borysiuk (kl.VIa)- I miejsce

Martyna Chamelczuk(kl.VIa)- wyróżnienie

W kategorii klas VII-VIII

Klara Hulewska(kl.VIII)-I miejsce

W konkursie plastycznym Weronika Mazurek (kl.VII) i Rozalia Szpyrka (kl.VIII) zajęły także I miejsca.

Gratulujemy!

Kontynuujemy zapoznawanie Państwa z działalnością i twórczością etnografów prowadzących badania nad niematerialnym dziedzictwem kulturowym (folklorem) w ramach projektu „Wspólne dziedzictwo kulturowe: odrodzenie folkloru na pograniczu ukraińsko-polskim”.

Ludmyła MIROSZNYCZENKO-GUSAK, zastępca dyrektora ds. pracy naukowej Wołyńskiego Muzeum Krajoznawczego, nauczyciel (w niepełnym wymiarze godzin) Katedry Muzealnictwa, Zabytków oraz Działalności Informacyjnej i Analitycznej Wołyńskiego Narodowego Uniwersytetu im. Łesi Ukrainki, kandydat nauk historycznych.

Od 2001 roku pracuję w Wołyńskim Muzeum Krajoznawczym. Najpierw jako pracownik naukowy, później - kierownik naukowo-ekspozycyjnego działu etnografii i rzemiosła ludowego na Wołyniu. Wśród głównych tematów badawczych znajdują się „Pisankarstwo Wołynia”, „Tradycyjne stroje Wołynian i Poleszczuków”, „Tradycyjne rzemiosła”, „Muzea etnograficzne”. Wraz z innymi pracownikami działu jest autorką katalogów „Pisanki drugiej połowy XX - początku XXI wieku” oraz „Tradycyjne koszule damskie końca XIX-XX wieku”, autorką m.in. wystaw tematycznych, wykładów, wydarzeń interaktywnych, programów edukacyjnych. Brała udział w wyprawach etnograficznych organizowanych przez Wołyńskie Muzeum Krajoznawcze, Wołyński Uniwersytet Narodowy im. Łesi Ukrainki oraz Państwowe przedsiębiorstwo „Wołyńskie starożytności”.

*Ten post powstał w ramach realizacji Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020. Za treść tego postu pełną odpowiedzialność ponosi Departament Kultury Urzędu Miasta Łuck. Ten post w żadnym wypadku nie może być uważany za odzwierciedlający stanowisko Unii Europejskiej, OZ lub Wspólnego Sekretariatu Technicznego Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020

_______________________________________________________________________

Продовжуємо знайомити вас з діяльністю та творчістю етнографів, які здійснюють дослідження нематеріальної культурної спадщини (фольклору) в межах проєкту «Спільна культурна спадщина: відродження фольклору на українсько-польському прикордонні».

Проєкт реалізовується за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020 CBC Programme Poland-Belarus-Ukraine

Проєкт реалізовується Департамент культури Луцької міської ради у партнерстві з Луцька музична школа 1 імені Фридерика Шопена та Zespół Szkół w Woli Uhruskiej, Республіка Польща.

Людмила МІРОШНИЧЕНКО-ГУСАК, заступниця директорки з наукової роботи Волинського краєзнавчого музею, викладач (за сумісництвом) кафедри музеєзнавства, пам’яткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності Волинського національного університету імені Лесі Українки, кандидат історичних наук.

З 2001 року працює у Волинському краєзнавчому музеї. Спочатку як науковий співробітник, згодом – завідувачка науково-експозиційного відділу етнографії та народних промислів Волині. Серед основних досліджуваних тем – «Писанкарство Волині», «Традиційне вбрання волинян та поліщуків», «Традиційні ремесла», «Етнографічні музеї». Разом з іншими працівниками відділу є упорядницею каталогів «Писанки другої половини ХХ – початку ХХІ століть» і «Традиційні жіночі сорочки кінця ХІХ–ХХ ст.», авторкою тематичних виставок, лекторіїв, інтерактивних заходів, освітніх програм. Брала участь в етнографічних експедицій, організованих Волинським краєзнавчим музеєм, Волинським національним університетом імені Лесі Українки та ДП «Волинські старожитності».

*Цей допис сформовано в межах реалізації Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020. Повну відповідальність за зміст цього допису несе департамент культури Луцької міської ради. Цей допис за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу, ОУ або Спільного технічного секретаріату Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020

#EU #funds #ENI #CBC #Programme #cultural_heritage

25.04.2023 r. w naszym ogrodzie posadziliśmy 3 dęby otrzymane w ramach akcji 300 dębów na 300-lecie koronacji obrazu Matki Bożej Kodeńskiej🌳

Kontynuujemy zapoznawianie Państwa z działalnością i twórczością etnografów prowadzących badania nad niematerialnym dziedzictwem kulturowym (folklorem) w ramach projektu „Wspólne dziedzictwo kulturowe: odrodzenie folkloru na pograniczu ukraińsko-polskim”.

Beata MAKSYMIUK-PACEK, doktor nauk humanistycznych w dyscyplinie nauki o kulturze i religii. Absolwentka Bibliotekoznawstwa i Informacji Naukowo-Technicznej UMCS.

Wieloletni Pracownik Archiwum Etnolingwistycznego UMCS, od 2019 roku zatrudniona w Instytucie Nauk o Kulturze UMCS. Wśród jej zainteresowań badawczych dominuje tematyka związana z obrzędowością rodzinną (głównie weselną) i doroczną (kolędowaniem, obrzędowością wiosenną i sobótkową) także wschodnim pograniczem kulturowym Polski oraz dokumentowaniem i opracowaniem nagrań terenowych z Lubelszczyzny i Podlasia. Wielokrotnie uczestniczyła w badaniach terenowych prowadzonych na Lubelszczyźnie, Podlasiu oraz Podkarpaciu. Od 20ll roku członek zespołu redagującego wydawaną pod auspicjami Instytutu Sztuki PAN w Warszawie serię „Polska Pieśń i Muzyka Ludowa. Źródła i Materiały”, t. 4: „Lubelskie” (2011), t. 5: „Podlasie” (2012, 2016, 2022). Do 2019 roku współpracownik zespołu etnolingwistycznego opracowującego wydawany w Lublinie „Słownik stereotypów i symboli ludowych”.

Współwykonawca projektów badawczych realizowanych m.in. w Uniwersytecie Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie, Instytucie Sztuki Polskiej Akademii Nauk w Warszawie, Polskim Towarzystwie Ludoznawczym we Wrocławiu, Muzeum Kultury Ludowej w Kolbuszowej. Prowadzi prace badawcze z zakresie utrwalenia i opracowania niematerialnego dziedzictwa kulturowego wschodniego pogranicza Polski. Autorka rozprawy doktorskiej o weselu na wschodnim pograniczu kulturowym Polski oraz licznych prac na temat kultury ludowej i jej dokumentowania.

*Ten post powstał w ramach realizacji Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020. Za treść tego postu pełną odpowiedzialność ponosi Departament Kultury Urzędu Miasta Łuck. Ten post w żadnym wypadku nie może być uważany za odzwierciedlający stanowisko Unii Europejskiej, OZ lub Wspólnego Sekretariatu Technicznego Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020

____________________________________________________________________

Продовжуємо знайомити вас з діяльністю та творчістю етнографів, які здійснюють дослідження нематеріальної культурної спадщини (фольклору) в межах проєкту «Спільна культурна спадщина: відродження фольклору на українсько-польському прикордонні».

Проєкт реалізовується за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020 CBC Programme Poland-Belarus-Ukraine

Проєкт реалізовується Департамент культури Луцької міської ради у партнерстві з Луцька музична школа 1 імені Фридерика Шопена та Zespół Szkół w Woli Uhruskiej, Республіка Польща.

Беата МАКСИМЮК-ПАЦЕК, доктор гуманітарних наук з культурології та релігії. Випускниця бібліотекознавства та науково-технічної інформації Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (УМКС).

Багаторічний співробітник Етнолінгвістичного архіву УМКС, з 2019 року працює в Інституті культурології УМКС. Серед її досліджень домінують теми, пов’язані з родинною (переважно весільною) та річною обрядовістю (колядування, весняні та купальські обряди), східним культурним прикордонням Польщі, а також документуванням та обробкою польових записів з Люблінщини та Підляшшя. Неодноразово брала участь у польових дослідженнях на Люблінщині, Підляшші та Підкарпатті. З 2011 року є членом редакційної команди видання під егідою Інституту мистецтва Польської академії наук у Варшаві серії «Польська народна пісня і музика». Джерела і матеріали», т. 4: «Люблінщина» (2011), т. 5: «Підляшшя» (2012, 2016, 2022). До 2019 року працівник етнолінгвістичного колективу, який розробляв, виданий у Любліні «Словник народних стереотипів і символів».

Співвиконавиця дослідницьких проєктів, які реалізувалися, зокрема в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, Інституті мистецтва Польської академії наук у Варшаві, Польському народознавчому товаристві у Вроцлаві, Музеї народної культури в Кольбушовій. Проводить дослідження у сфері збереження та розвитку нематеріальної культурної спадщини східного прикордоння Польщі. Авторка докторської дисертації про весілля на східному культурному прикордонні Польщі та численних праць на тему народної культури та її документування.

*Цей допис сформовано в межах реалізації Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020. Повну відповідальність за зміст цього допису несе департамент культури Луцької міської ради. Цей допис за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу, ОУ або Спільного технічного секретаріату Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020

#EU #funds #ENI #CBC #Programme #cultural_heritage

Kontynuujemy zapoznawanie Państwa z działalnością i twórczością etnografów prowadzących badania nad niematerialnym dziedzictwem kulturowym (folklorem) w ramach projektu „Wspólne dziedzictwo kulturowe: odrodzenie folkloru na pograniczu ukraińsko-polskim”.

Alla OPEJDA - zasłużony artysta Ukrainy, dyrektor centrum kulturalno-artystycznego „Krasne” instytucji komunalnej „Pałac Kultury Miasta Łucka”. Z wykształcenia - dyrygent chóralny. Kolekcjoner, wykonawca i popularyzatorka ukraińskich melodii, zwłaszcza folkloru wołyńskiego. Nagrywała i wykonuje pieśni ludowe z regionu wołyńskiego. Piosenka wołyńska w jej wykonaniu była słyszana w wielu krajach świata - Polsce, Niemczech, Słowacji, Egipcie, Łotwie, Litwie, Azerbejdżanie, Armenii, Norwegii... W regionalnym radiu stworzyła nagranie audycji o piosenkach z Wołynia, cykl kalendarzowo-obrzędowy z audio.

Jako nauczycielka Pani Alla uczy dzieci i młodzież, które opanowują technikę śpiewu wokalnego i zrzeszają się we wzorowym studiu wokalnym „Zerniatko” w centrum kulturalno-artystycznym „Krasne”. Na bazie uczniów stworzyła i opiekuje się dziecięcym zespołem folklorystycznym „Werweczka”, który promuje twórczość pieśni ludowych Wołynia, działa na rzecz zachowania folkloru, badania tradycji i zwyczajów Ukraińców. Uczy dzieci opanowania umiejętności śpiewu ludowego. Zespół prezentował swoją twórczość na ogólnoukraińskich i międzynarodowych festiwalach i konkursach sztuki ludowej.

W napracowaniach zespołu stworzone przez nią folklorystyczne kompozycje spotkania wiosny - „Oj, na jułojcy”, „Yarylo, wstawaj wcześnie”, zielone święta - „Oj, więdnijemy wianki”, kolędowanie - „Szczedry wieczór , dobry”, „Do dzwonów dzwonimy, kolęda idzie”, gry i zabawy dla dzieci, pieśni z cyklu kalendarzowo-obrzędowego, rodzinno-gospodarskie, pieśni strzeleckie i powstańcze. Materiał pieśni ludowych w wykonaniu zespołu został nagrany i zebrany przez kierownika.

Przez lata swojej pracy twórczej aranżowała materiał folklorystyczny w albumach audio - „Oj, morze grało” (kolędy), „Wczesne kwiaty ogrodów” (piosenki wiosenne, gajówki) w wykonaniu dziecięcego zespołu folklorystycznego i solowy audio album „Oj, dawno, dawno temu”, na którym znalazły się wołyńskie pieśni ludowe. W swojej twórczości scenicznej Pani Alla umiejętnie łączy autentyczny folklor ze współczesną piosenką ukraińską. Pani Opejda propaguje piosenną twórczość ludową Wołynia, uczestniczy w ochronie folkloru, badaniu tradycji i zwyczajów Ukraińców.

*Ten post powstał w ramach realizacji Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020. Za treść tego postu pełną odpowiedzialność ponosi Departament Kultury Urzędu Miasta Łuck. Ten post w żadnym wypadku nie może być uważany za odzwierciedlający stanowisko Unii Europejskiej, OZ lub Wspólnego Sekretariatu Technicznego Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020

____________________________________________________________________

Продовжуємо знайомити вас з діяльністю та творчістю етнографів, які здійснюють дослідження нематеріальної культурної спадщини (фольклору) в межах проєкту «Спільна культурна спадщина: відродження фольклору на українсько-польському прикордонні».

Проєкт реалізовується за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020 CBC Programme Poland-Belarus-Ukraine

Алла ОПЕЙДА Alla Opeida - заслужена артистка України, директорка КМЦ «Красне» КЗ «Палац культури міста Луцька». За фахом - хоровий диригент. Збирачка, виконавиця та популяризаторка українського мелосу, зокрема волинського фольклору. Записала і виконує народні пісні, що побутували в волинському регіоні. Волинська пісня у її виконанні лунала в багатьох країнах світу - Польща, Німеччина, Словаччина, Єгипет, Латвія, Литва, Азербайджан, Вірменія, Норвегія... На обласному радіо нею створений запис передач про пісні з Волині, календарно-обрядового циклу з аудіо-зразками.

Як педагог, Алла Олександрівна навчає дітей, молодь, котрі оволодівають технікою вокального співу та об’єднані у зразкову вокальну студію «Зернятко» при культурно-мистецькому центрі «Красне». На основі студійців створила та опікується дитячим фольклорним колективом «Вервечка», котрий пропагує народну пісенну творчість Волині, працює над збереженням фольклору, вивченням традицій і звичаїв українців. Навчає діток оволодівати навичками народного співу. Колектив представляв свою творчість на всеукраїнських та міжнародних фестивалях та конкурсах народного мистецтва.

У доробках колективу створені нею фольклорні композиції зустрічі весни – «Ой, на юлойци», «Ярило, вставай рано», зелені свята – «Ой, зів'єм вінки», щедрування – «Щедрий вечір, добрий», колядування – «В дзвони дзвонимо, коляда іде», дитячі ігри та забави, пісні календарно-обрядового циклу, родинно-побутові, стрілецькі та повстанські. Народнопісенний матеріал, який виконує гурт записано та зібрано керівником.

За роки творчої роботи нею упорядковано фольклорний матеріал у аудіо-альбомах - «Ой, грало море» (колядки, щедрівки), «Ранній цвіт садів» (веснянки, гаївки) у виконанні дитячого фольклорного колективу та сольний аудіо-альбом «Ой, давно, давно», в котрий увійшли волинські народні пісні. У сценічній творчості Алла Олександрівна вміло поєднує автентичний фольклор з сучасною українською піснею. Алла Опейда пропагує народну пісенну творчість Волині, долучається до збереження фольклору, вивчення традицій і звичаїв українців.

*Цей допис сформовано в межах реалізації Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020. Повну відповідальність за зміст цього допису несе департамент культури Луцької міської ради. Цей допис за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу, ОУ або Спільного технічного секретаріату Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020

#EU #funds #ENI #CBC #Programme #cultural_heritage

 

W konkursie na "NAJŁADNIEJSZĄ PALMĘ WIELKANOCNĄ" laureatkami zostały:

I miejsce Martyna Chamelczuk

II miejsce ex aequo Inga Antoniszewska

i Wiktoria Antoniszewska

III miejsca nie przyznano.

W konkursie wzięło udział 12 uczniów, każdy uczestnik otrzymał dyplom i upominek.

GRATULUJEMY!!!

Aby poznać bliżej pracę pszczelarza oraz zwyczaje pszczół i funkcje jakie pełnią w środowisku przyrodniczym 24 kwietnia 2023 roku w ramach zajęć dydaktycznych „W pasiece” odbyło się spotkanie z pszczelarzem- Panem Tadeuszem Pawlukiem.

Pan pszczelarz zapoznał uczniów z życiem pszczół oraz obowiązkami właściciela pasieki. Omówił i zademonstrował narzędzia i strój jaki wykorzystuje się przy pracy w pasiece. Uczniowie mieli możliwość założenia stroju pszczelarza, mogli wypróbować działanie podkurzacza. Ponadto każdy mógł sprawdzić co to jest wosk pszczeli i co można z niego zrobić, spróbować pyłku pszczelego oraz poznać właściwości propolisu. Pan pszczelarz przygotował też słodką niespodziankę. Wszystkich poczęstował zdrowym i pachnącym miodem ze swojej pasieki.

Na zakończenie uczniowie podziękowali panu pszczelarzowi za bardzo ciekawe zajęcia i poświęcony czas.

W piątek 21.04.2023 w naszej szkole odbyło się kolejne wydarzenie z cyklu "Spotkania z ciekawymi ludźmi" pt: "Pozdrowienia z Finlandii". Bohaterem tego wydarzenia był Pan Janusz Dobrowolski, absolwent naszej szkoły, a obecnie mieszkaniec Finlandii. Pan Janusz wraz z Panią Heleną Parkkonen zaprezentowali w swoim wystąpieniu piosenki w języku polskim i fińskim z różnych regionów świata - Polski, Finlandii, Anglii, czy Ameryki Południowej. Publiczność usłyszała też mnóstwo ciekawostek o Finlandii, a także miała okazję dowiedzieć się, jak tańczy się znany na całym świecie fiński taniec  – lets kiss. Występ Pana Janusza  i jego fińskiej towarzyszki bardzo podobał się naszym uczniom i nagrodzony został gromkimi brawami. Odbył się też konkurs wiedzy o Finlandii i Polsce, który przygotował Pan Dyrektor Mirosław Konieczny.

Kontynuujemy zapoznawanie Państwa z działalnością i twórczością etnografów prowadzących badania nad niematerialnym dziedzictwem kulturowym (folklorem) w ramach projektu „Wspólne dziedzictwo kulturowe: odrodzenie folkloru na pograniczu ukraińsko-polskim”.

Agata KUSTO - doktor nauk humanistycznych, adiunkt w Instytucie Nauk o Kulturze UMCS, od 2013 roku redaktor naczelna „Pisma Folkowego”, które w 2020 roku otrzymało Nagrodę im. Oskara Kolberga „Za zasługi dla kultury ludowej”, od 2022 roku adiunkt w Muzeum Wsi Lubelskiej w Lublinie.

Zajmuje się polskim folklorem muzycznym, szczególnie tradycyjnymi śpiewami religijnymi, pieśniami obrzędowymi oraz muzyką instrumentalną wraz z instrumentarium wsi z obszaru Lubelszczyzny i Podlasia. Bada i dokumentuje transformacje w zakresie kultywowanych i rekonstruowanych tradycji muzycznych a także inspiracje folklorem w muzyce folkowej.

Jest autorką artykułów naukowych i popularnonaukowych, recenzji i komentarzy do wydawnictw płytowych oraz monografii o charakterze źródłowym, jak Z maciejowickiej sceny. Pieśni ludowe na Konkursie Kapel i Śpiewaków Ludowych Regionów Nadwiślańskich „Powiślaki" z lat 2015-2019 (Lublin 2021), Pieśni maryjne z Lubelszczyzny. Muzyczna antologia pieśni „za Obrazem” (Lublin 2015), Muzyka instrumentalna. Instrumentarium – Wykonawcy – Repertuar cz. 6, Lubelskie t. 4 (współaut. Z. Koter; Lublin 2011), za którą otrzymała Nagrodę Naukową „Marii Curie” przyznaną zespołowi pod kierunkiem prof. dr. hab. Jerzego Bartmińskiego.

*Ten post powstał w ramach realizacji Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020. Za treść tego postu pełną odpowiedzialność ponosi Departament Kultury Urzędu Miasta Łuck. Ten post w żadnym wypadku nie może być uważany za odzwierciedlający stanowisko Unii Europejskiej, OZ lub Wspólnego Sekretariatu Technicznego Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020

_______________________________________________________________________

Продовжуємо знайомити вас з діяльністю та творчістю етнографів, які здійснюють дослідження нематеріальної культурної спадщини (фольклору) в межах проєкту «Спільна культурна спадщина: відродження фольклору на українсько-польському прикордонні».

Проєкт реалізовується Департамент культури Луцької міської ради у партнерстві з Луцька музична школа 1 імені Фридерика Шопена та Zespół Szkół w Woli Uhruskiej, Республіка Польща.

Агата КУСТО - доктор гуманітарних наук, доцент Інституту культурології УМКС, з 2013 року головний редактор «Народного журналу», який у 2020 році отримав Нагороду ім. Оскара Кольберга «За заслуги перед народною культурою», з 2022 року доцент Музею Люблінського села в Любліні.

Займається польським музичним фольклором, особливо традиційним релігійним співом, обрядовими піснями та інструментальною музикою з використанням інструментів із сіл Люблінщини та Підляшшя. Досліджує та документує трансформації у сфері культивованих і реконструйованих музичних традицій, а також фольклорних мотивів у народній музиці.

Є автором наукових і науково-популярних статей, рецензій і коментарів до видань на компакт-диску та джерельних монографій, таких як «З Мачейовіцької сцени. Народні пісні на Конкурсі фольклорних гуртів і співаків Надвіслянських регіонів «Повісляки» 2015-2019 рр.» (Люблін 2021), «Марійські пісні з Люблінщини. Музична антологія пісень «за Іконою» (Люблін 2015), «Інструментальна музика. Інструменти – Виконавці – Репертуар частина 6, Люблінське т. 4 (співавтор З. Котер; Люблін 2011), за яку отримала наукову нагороду «Марії Кюрі», присуджену колективу під керівництвом професора Єжи Бартміньського.

*Цей допис сформовано в межах реалізації Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020. Повну відповідальність за зміст цього допису несе департамент культури Луцької міської ради. Цей допис за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу, ОУ або Спільного технічного секретаріату Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020

#EU #funds #ENI #CBC #Programme #cultural_heritage

Niematerialne dziedzictwo kulturowe, przekazywane z pokolenia na pokolenie, jest stale odtwarzane przez społeczności i grupy oraz przejawia się w szczególności w tradycjach ustnych, sztuce scenicznej, zwyczajach, ceremoniach, uroczystościach, wiedzy i praktykach, tradycjach edukacyjnych i wychowawczych.

Jednym z zadań projektu „Wspólne dziedzictwo kulturowe: odrodzenie folkloru na pograniczu ukraińsko-polskim” jest badanie niematerialnego dziedzictwa kulturowego (folkloru) w zakresie pieśni i zabaw (zabaw dla dzieci) od rodzimych użytkowników Obwodu Wołyńskiego (UA) i gminy Wola Uhruska (PL).

Efektem takich badań w ramach projektu będą audio-elektroniczne i drukowane wersje wspólnego, trójjęzycznego albumu (zbiory piosenek, melodii i zabaw dla dzieci wraz z odpowiednimi opisami). Zebrane piosenki, melodie i zabawy dla dzieci staną się podstawą pracy z dziećmi (UA i PL) podczas letniej etnoszkoły. Na festiwalu „Etnokultura – siła jednocząca” zabrzmią piosenki, melodie i zabawy dla dzieci opracowane w ramach projektu w wykonaniu zespołów ludowych. Badania są prowadzone przez 10 (5 UA, 5 PL) etnografów (badaczy), którzy odwiedzają 20 (10 UA, 10 PL) nosicieli dziedzictwa folklorystycznego Poleskiego pogranicza, nagrywają pieśni, melodie, zabawy dziecięce powszechne na pograniczu i opracowują je.

Olga Komenda (ur. 1970) – muzykolog, pedagog, działaczka muzyczna i społeczna. Doktor historii sztuki, docent. Autor monografii, trzech podręczników, około stu publikacji naukowych w wydawnictwach ukraińskich i zagranicznych.

Studiowała na kierunku etnomuzykologia w klasie profesora Bogdana Lukaniuka (Narodowa Akademia Muzyczna im. M. Łysenki we Lwowie).

Prowadzi kursy „Folklor muzyczny”, „Nagrywanie i dekodowanie folkloru muzycznego” w

Wołyńskiej Szkole Zawodowej Kultury i Sztuki im. I. Strawińskiego Wołyńskiej Rady Obwodowej oraz na Wołyńskim Narodowym Uniwersytecie im. Łesi Ukrainki.

Prowadziła prace terenowe we wsiach obwodu wołyńskiego i lwowskiego, kierowała indywidualnymi wyprawami folklorystycznymi studentów.

Kompilator zbioru „Pieśni Wołynia i Polesia” (dwie redakcje, 2009, 2014).

*Ten post powstał w ramach realizacji Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020. Za treść tego postu pełną odpowiedzialność ponosi Departament Kultury Urzędu Miasta Łuck. Ten post w żadnym wypadku nie może być uważany za odzwierciedlający stanowisko Unii Europejskiej, OZ lub Wspólnego Sekretariatu Technicznego Programu Współpracy Transgranicznej EIS Polska-Białoruś-Ukraina 2014-2020

______________________________________________________________________

Нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами і проявляється, зокрема, в усних традиціях, виконавському мистецтві, звичаях, обрядах, святкуваннях, знаннях і практиках, виховними й освітніми традиціями.

Одним із завдань проєкту «Спільна культурна спадщина: відродження фольклору на українсько-польському прикордонні» є дослідження нематеріальної культурної спадщини (фольклорної), в частині пісенної та ігрової (дитячі ігри) від носіїв Волинської області (UA) та гміни Воля Ухруська (PL).

Результатом таких досліджень в межах проєкту стане аудіо-електронна та друкована версії спільного тримовного альбому (збірки пісень, мелодій та дитячих ігор з відповідним описом). Зібрані пісні, мелодії та дитячі ігри стануть основою роботи з дітьми (UA та PL) в літній етно-школі. На фестивалі «Етнокультура – сила, що єднає» звучатимуть пісні, мелодії та дитячі ігри, напрацьовані в межах проєкту у виконанні фольклорних колективів.

Дослідження здійснюють 10 (5 UA, 5 PL) етнографів (дослідників), які відвідують 20 (10 UA, 10 PL) носіїв фольклорної спадщини поліського прикордонного регіону, записують пісні, мелодії, дитячі ігри, поширені у прикордонному регіоні та опрацьовують їх.

Ольга Коменда (1970 р.н.) — музикознавець, педагог, музично-громадський діяч. Доктор мистецтвознавства, доцент. Автор монографії, трьох посібників, близько сотні наукових публікацій в українських та зарубіжних виданнях.

Курс етномузикознавства вивчала в класі професора Богдана Луканюка (ЛНМА імені М. В. Лисенка).

Викладає курси «Музичний фольклор», «Запис та розшифрування музичного фольклору» у Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського Волинської обласної ради та Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

Вела польову роботу у селах Волинської та Львівської області, керувала індивідуальними фольклорними експедиціями студентів.

Укладач збірника «Пісні Волині і Полісся» (дві ред., 2009, 2014).

*Цей допис сформовано в межах реалізації Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020. Повну відповідальність за зміст цього допису несе департамент культури Луцької міської ради. Цей допис за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу, ОУ або Спільного технічного секретаріату Програми транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020

#EU #funds #ENI #CBC #Programme #cultural_heritage

Miniony tydzień w grupie 5-latków poświęcony był książkom, które mają wielkie znaczenie dla rozwoju dziecka na każdym etapie. Odbyło się spotkanie z p. Gosią z biblioteki szkolnej, która opowiedziała o swojej pracy. Dzieci wykonały piękne zakładki do książek. W ramach tygodnia z książką mama Helenki p. Karolina oraz mama Danielka p. Bożena przeczytały dzieciom różne opowieści.Aktywny udział rodziców w zajęciach czytelniczych jest jedną z najciekawszych i najcenniejszych form współpracy.

Dziś odbył się w naszej szkole Szkolny Konkurs Recytatorski „Moje ulubione wiersze”. Komisja konkursowa oceniała dobór repertuaru, opanowanie pamięciowe tekstu, interpretację utworu oraz ogólny wyraz artystyczny.

Wyłoniono najlepszych recytatorów w następujących kategoriach:

•klasa Ia i Ib:

I miejsce- Aleksandra Mojska kl. I a

II miejsce- Kornelia Struś kl. I b

III miejsce- Jan Matejuk kl. I a

•klasa II i III

I miejsce- Aleksandra Stasiejko kl. II

II miejsce- Kamila Cenkiel kl. II

III miejsce- Kacper Wojtak kl. II

•klasa IV i V

I miejsce- Katarzyna Piasecka kl. IV

II miejsce- Nikola Lachowska kl. IV

III miejsce- Kacper Antoniszewski kl. V

•klasa VI i VII

I miejsce- Wiktoria Antoniszewska kl. VII

II miejsce- Zuzanna Dubij kl. VI a

III miejsce- Wiktoria Zalewska kl. VII

Zwycięzcom gratulujemy!

14 kwietnia 2023 r. delegacja z Zespołu Szkół w Woli Uhruskiej oraz Urzędu Gminy Wola Uhruska wzięła udział w III Wisznickiej Sesji Naukowej w 196. rocznicę urodzin Kajetana Kraszewskiego „Kraszewscy na Podlasiu”.